НАМН України


http://www.amnu.gov.ua/news/1/1102/ndiv-dualna-ta-kolektivna-motivats-ya-dzherelo-usp-hu-nnovatora/

Версія для друку / Оригінальна версія





Новини

Індивідуальна та колективна мотивація – джерело успіху інноватора

Індивідуальна та колективна мотивація – джерело успіху інноватора
Освітня зустріч

У середу, 12 вересня 2018 року, президент Національної академії медичних наук України академік Віталій Цимбалюк  взяв участь в освітній зустрічі Центру Інновацій "Сходи в Майбутнє" на тему «Індивідуальна та колективна мотивація – джерело успіху інноватора». 

Освітні зустрічі з навчально-просвітницького циклу «Від ідеї – до дії» спрямовані на формування умов вільного спілкування та взаємодії інноваторів, набуття ними знань, умінь і навичок сучасного науковця та менеджера наукових розробок (проектів) у сфері охорони здоров’я. Одним з пріоритетних напрямків діяльності НАМН України є також підтримка талановитих молодих науковців, тому очільник НАМН України Віталій Цимбалюк радо відгукнувся на пропозицію організаторів взяти участь, оскільки сам особисто завжди сприяє просуванню ідей та інноваційних проектів молодих вчених, що працюють або наваються у наукових закладах Академії.

Нагадаємо, вже 3-й рік при НАМН України активно діє, бере участь у різноманітних заходах і проектах
Рада молодих вчених НАМН України, представники якої також завітали на зустріч із успішними вченими-медиками.

Крім президента НАМН України Віталія Цимбалюка, участь у відкритій дискусії взяли також: 

Ростислав Валіхновський– к. мед. н., засновник та керівник Інституту хірургії Valikhnovski Surgery Institute, віце-президент Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів (ВАПРЕХ)

Сергій Ярмолюк – д. хім. наук, проф., завідувач відділу біомедичної хімії Інституту молекулярної біології і генетики Національної академії наук України.

Зустріч відбувалась у формі бесіди, коли кожен зі спікерів, відповідаючи на питання модератора, виводив власну формулу мотивації особистого успіху, цінностей і пріоритетів.

Молода аудиторія, а це здебільшого студенти вупискних курсів медичних вишів, науковці-початківці мали можливість порівнювати, аналізувати , обирати власні орієнтири з огляду на досвід старших колег. Власне питання, що їх молодь ставила досвідченим вченим і керівникам, свідчать про те, що наскільки серйозно вони ставляться до побудови кар'єри, як важливо для них охопити всі сфери життя: поєднувати сім'ю і кар'єру, мотивувати себе на довгострокові цілі тощо.

Зрештою задоволеними залишились і спікери, і глядачі: дискусія була легкою, цікавою і змістовною. А наприкінці Віталій Цимбалюк подякував аудиторії за активність і зауважив, що такі зустрічі вселяють віру у майбутнє. 



Що ж до тематики зустрічі, Віталій Іванович дав напередодні розлоге інтерв'ю, у якому поділився своїми думками стосовно пізнавальної мотивації науковця, поділиться досвідом індивідуальної мотивації себе, як науковця, лікаря і керівника, розкрив власні секрети продуктивності, а також розповів про те, які інструменти колективної мотивації діють ефективніше під час запуску певного проекту, колективного дослідження, напрямку, ідеї тощо.
 

- Віталію Івановичу, що для Вас означають поняття «індивідуальна мотивація» і «колективна мотивація»?    Як ви мотивуєте себе?

- Сутність мотивації можна визначити як сили, що змушують людей поводитися певним чином. Мотивація є основою особистісного зростання людини. Вона дозволяє домогтися самоствердження, стати більш значущим і підвищити власну самооцінку.
Існує поділ мотивацій на підвиди: індивідуальні, групові, пізнавальні.
Індивідуальна мотивація об’єднує потреби, стимули та цілі, спрямовані на забезпечення життєдіяльності організму людини і підтримання гомеостазу. Прикладами є: почуття голоду, спрага, прагнення уникнути больових відчуттів, забезпечити температурний оптимум.
 
До явищ групової мотивації відносяться: піклування батьків про дітей, вибір виду діяльності для отримання визнання соціуму, підтримання державного устрою.
 
Прикладами пізнавальної мотивації виступають: наприклад отримання дитиною знань через ігровий процес, а також, що мені найближче, науково-дослідна діяльність. І тут цікаво те, що на цьому шляху кожного науковця чекає випробування на міць. Адже є науки прикладні, коли результат ми можемо відчути одразу, і науки фундаментальні, що вимагають терпіння, сконцентрованості і високої пізнавальної вмотивованості, оскільки серйозні досягнення даються не одразу, а можуть бути віддалені у часі.
 
Щодо мотивації праці, то до індивідуальної та групової мотивації відносяться матеріальні та нематеріальні стимули. До індивідуальної можна віднести:
До групової мотивації відносять:
З точки зору медицини я би виділив ще одну, фізіологічну, природну, мотивацію. Адже будь яке досягнення викликає в нас відчуття щастя. Саме цікаве, що відчуття безмежного задоволення – не що інше, як складний ланцюг біохімічних процесів.
Коли я досягаю певного успіху – виходить з друку моя нова книга, вдало проведено лікування пацієнта або успішно захистився мій учень - фізично я маю відчуття так званого «кайфу», як каже молодь. Як лікар, я розумію, в цей час у мозку утворюється велика кількість ендорфінів. Ці біологічно активні сполуки (нейропептиди) виробляються клітинами мозку і нервової системи. Їх ще називають «гормонами щастя».

З’єднуючись з особливими рецепторами, вони полегшують проведення нервового імпульсу, який «біжить» в центр задоволення, розташований в мозку. І це дає нам відчуття легкості, радості і бадьорості.
Після успішно подоланих навантажень або виходу з важкої ситуації організм отримує винагороду у вигляді позитивних емоцій.  Те саме відбувається, коли альпіністи підкорюють вершини гір, ризикуючи життям. Попри застереження лікарів, наражаючи себе на небезпеку, жінки, яким протипоказана вагітність, все одно народжують дитину, аби відчути радість материнства. Адже вагітність дарує жінці відчуття щастя протягом всіх 9 місяців. Свого піку вироблення ендорфінів сягає до моменту пологів.
Ще одним великим мотиватором у людини виступає її прагнення лідерства – бути кращим за інших в усьому, в професії, в галузі, обраній спеціальності. Особисто я завжди хотів бути лідером. Тому я ніколи не вагався чи братися за найскладніші проекти, йти непроторенним шляхом, рівнятися на кращих і змагатися із собою вчорашнім. 

-      Які, виходячи з Вашого досвіду роботи, інструменти колективної мотивації були найбільш та найменш вдалими?

Вважаю себе щасливою людиною, бо всі проекти, які я організовував, завжди були результативними і ефективними. Це і розвиток трансплантаційної хірургії, і створення клініки відновної нейрохірургії. Особлива гордість – це мої колеги і учні, однодумці. 5-ро з 8-ми моїх співробітників у клініці на сьогодні вже доктори медичних наук і решта також мають високі професійні амбіції.

    Я є людиною старшого покоління і зрозуміло, що моє особистісне становлення відбувалось, так би мовити, у іншу епоху - радянські часи. Втім не можу сказати, що мотиватори соціалізму були не ефективними. Я добре пам’ятаю, який престиж
мали у суспільстві ті ж самі почесні грамоти, іменні відзнаки, ордени і медалі, фотографії на дошці пошани, колективна відповідальність тощо. І як не просто було їх заслужити.

Сьогодні всі мотиватори майже звелись лише до заохочення у вигляді грошей. З одного боку, на жаль, це показник погіршення рівня нашого життя, а з іншого - неможна забувати, що таким чином ми самі знецінюємо свої суспільні авторитети і цінності
та зводимо нанівець всі зусилля з позитивної мотивації, адже гроші - це далеко не все, що потрібно для росту ефективності трудового процесу, становлення професіонала та розвитку повноцінно функціонуючої особистості.

  Хоча праця в Україні на сьогоднішній день розглядається, в основному, лише як засіб заробітку, можна припустити, що потреба в грошах буде рости до певної межі, після якої гроші стануть умовою нормального життя, збереження людської гідності.
У цьому випадку в якості домінуючих можуть виступити потреби у творчості, досягненні успіхів, публічному визнання та інші.
 
--      Чим на Вашу думку відрізняється колективна мотивація в стартапі та у великій міжнародній компанії?

Безумовно мотивація невеличкої групи, що працюють у стартапі перевищуватиме мотивацію тих, хто працює у великій компанії. Скажімо колектив Національної академії 
медичних наук України загалом мотивувати важче, ніж групу вчених, що працюють над певним дослідженням. 

У продуктивного наукового працівника внутрішня мотивація переважає над зовнішньою. Внутрішнім спонуканням до дослідницької діяльності служить задоволення, яке можна одержати 
від самого процесу роботи, любов до істини, прагнення до інтелектуального успіху, бажання знаходити та вирішувати цікаві задачі та проблеми, розумова та інтелектуальна активність.

Активізація високого рівня наукової діяльності передбачає високу професійну мотивацію та мотивацію безперервного розвитку творчої людини. Існуюча теорія і практика мотивації у сфері 
наукової діяльності не дозволяє досягати комплексного розв’язання поставлених завдань на сучасному етапі розвитку економіки України. Тому виникає питання про перегляд мотиваційних 
чинників наукової діяльності молодих науковців та розробку комплексного мотиваційного механізму, які допоможуть забезпечити сучасну науку та освіту якісними кадрами, здатними розвивати 
вітчизняну науку та зробити її конкурентоспроможною на світовій науковій арені.

Задля покращення ситуації у науково-технічній сфері виникає питання про перегляд мотиваційних чинників наукової діяльності молодих науковців та розробку комплексного мотиваційного 
механізму наукової діяльності, який міститиме у собі визначення й реалізацію системи конкретних заходів сприяння процесу досліджень і розробок серед молодих учених. 
А це вже стратегічні державні завдання: розробка ефективної концепції наукового розвитку української науки; покращення рівня соціального захисту вчених, зокрема молодих;  
створення позитивного іміджу ученого у суспільстві; вдосконалення системи підготовки наукових кадрів.
 
(* Інтерв'ю провела і записала Ірина Степанова).



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ


 

GoodWeb