! Сьогодні

     
Стаття

Зимопад

Нинішнього сезону через ранні морози і снігопади різко зросла кількість жертв ожеледиці та тих, хто отримав так звану зимову травму.

У травмпунктах довгі черги людей із переламаними руками-ногами давно стали буденною картиною. У Києві, починаючи з листопада минулого року, коли випав перший сніг, травми на обледенілих тротуарах і східцях уже отримали близько 6 тис. дорослих та дітей. Тільки за три останні дні січня жертвами ожеледиці та нечищених вулиць стали понад 300 дорослих і малих жителів столиці. 

Знав би, де впадеш...

Ставлення до зимової травми дуже різне. Хтось неодмінно звертається до лікарів, навіть коли немає перелому, щоб виключити посттравматичні ускладнення. Інші ж віддають перевагу самолікуванню, застосовують не тільки фармпрепарати, а й народні засоби — компреси, примочки, сподіваючись, що й так усе минеться. Трохи полегшало — бігом на роботу, в магазин та в інших справах.

А якщо біль і дискомфорт згодом усе-таки примусять піти до лікарні, погіршення здоров'я з травмою пов'язують не завжди: перелому ж не було! Що робити після того, як упав під час ожеледиці? Коли можна відлежатися і вдома, а в яких випадках без консультації лікарів не обійтися, хоча забите місце ніби й не болить? Відповісти на запитання, пов'язані з травмами та їх наслідками, DT.UA попросило фахівців Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України

"Падаючи з висоти людського зросту, близько 20% людей отримують ушкодження нижніх кінцівок, — пояснюєортопед-травматолог, кандидат медичних наук Володимир Пятковський. — Порівняно з літніми травмами, взимку частота переломів зростає вчетверо. 

— Чому так? Улітку руки-ноги відкриті, нічим не захищені, взимку закриті теплим одягом, а переломів набагато більше?

— Тому що травматизація більша на обледенілій дорозі, — це не фізіологічне падіння, людина падає там, де зовсім не очікувала. Вона не готова. Взимку рухатися вулицями треба не так, як у теплу пору року. Ходьба слизькими тротуарами має бути специфічною — дрібними крочками, нахиливши тулуб трохи вперед. Це чимось нагадує пересування пінгвінів. Не можна тримати руки в кишенях, не можна читати на ходу повідомлення на своїх гаджетах, захоплюватися розмовою по телефону аж так, що не дивишся під ноги. Взимку найчастіше ламають щиколотки та гомілковостопний суглоб, — це 75% усіх переломів нижніх кінцівок. Нерідко під час падіння ламають колінний суглоб і шийку стегна, що потребує складного та тривалого лікування".

За оперативними даними департаменту охорони здоров'я КМДА, кількість людей, які звернулися по медичну допомогу після падіння через ожеледицю, дуже коливається. Інколи це 40–50 людей, але бувають дні, коли травмуються 120–150 дорослих та дітей. Надати всім якісну медичну допомогу — завдання непросте. Особливо беручи до уваги дефіцит кадрів, а також непродумані зміни на "первинці", в поліклініках та амбулаторіях, що значно ускладнюють шлях хворого до потрібного в даній ситуації спеціаліста.

"Трапляється, що в травмпункті дуже довга черга, або людина понадіялася, що якось упорається в домашніх умовах, тому не звертається по медичну допомогу. Є категорія хворих, які, навіть відчувши, що в них щось пішло не так, усе одно не шукають спеціаліста. І, в результаті, отримують неповне лікування, що згодом потребує не тільки складнішого лікування, а й додаткових хірургічних втручань, — розповідає ортопед-травматолог, кандидат медичних наук Сергій Тимошенко. — Якщо хворий із травмою виконує всі вказівки лікаря, він видужає. 

Після падіння необхідно негайно звернутися до травмпункту. Якщо там із якоїсь причини не вдалося все правильно скласти при переломі руки, хворому скажуть, що репозиція недостатня. (Недостатня репозиція — це неповне, неанатомічне зіставлення кісткових відламків.) Отже, йому необхідно звернутися до спеціалізованої клініки, де є кваліфіковані ортопеди-травматологи і необхідне обладнання. На 6–7-й день потрібно зробити контрольний рентген-знімок, щоб упевнитися, чи не змістився перелом. 

Якщо після надання медичної допомоги (зразу ж після травми) пацієнтові здалося, що огляд був швидким, поверховим, через велику чергу лікар не приділив достатньої уваги, або процедури виконувалися не в повному обсязі — то треба піти на консультацію у профільну клініку, до тих спеціалістів, які допоможуть у всьому розібратися й нададуть необхідну в такому випадку допомогу.

— Взимку часто травмуються зап'ястя. Нерідко люди скаржаться, що перелом зростався неправильно, функції руки обмежені. Чи допоможе повторна операція?

— Таких пацієнтів багато, до нас часто звертаються з цією проблемою. Близько 5% таких переломів потребують операції. Тоді і функції повністю відновлюються, і якість життя буде кращою. 

— Як вік впливає на переломи рук при падінні?

— Перший пік переломів променевої кістки припадає на 12–14 років, другий — на 55–65.

— Чому ризик переломів такий великий у підлітковому віці?

— Такий період життя — висока активність, нехтування правилами безпеки, пошуки пригод.

Люди зрілого віку дуже по-різному ставляться до травм, переломів та їх наслідків. Один пацієнт може бути незадоволений через невелику косметичну деформацію, а в когось — сильна деформація та порушення функцій, які він намагається компенсувати за рахунок другої руки. І навіть якщо пацієнтові пропонують повністю відновити цю функцію, він відмовляється від операції з якихось своїх причин. Людям старшого віку, які мають хронічні захворювання, слабкий зір тощо, в погану погоду краще залишатися вдома. Слід пам'ятати, що наявність остеопорозу майже вдвічі підвищує ризик отримання переломів при травмах".

Фахівці впевнені: зимових травм було б набагато менше, якби всі дотримувалися нескладних правил. Ясна річ, багато що залежить від комунальних служб, які не поспішають чистити наші вулиці від снігу та льоду, а дахи — від важких крижаних бурульок. Однак ми й самі можемо знижувати ризик виникнення травм, якщо будемо уважнішими до себе та оточення. 

"Розумна поведінка літньої людини захищає її від великих проблем із переломами, — вважає доктор медичних наук, професор Юрій Гук. — Я про це знаю із власного досвіду, моїй мамі — 92 роки. Свого часу її вихід до магазину закінчився переломом шийки стегна. Прооперували. Відтоді минуло багато років, у неї усе гаразд. Але ми живемо за новими правилами — жодних самостійних виходів у магазин, обережність у ванній, де може бути мокра плитка на підлозі, гуляємо з мамою тільки разом. Дуже важливий соціальний аспект, — людина літнього віку потребує піклування, діти мають відповідати за здоров'я своїх немолодих батьків".

Крихкий рудимент 

Хто не пам'ятає знамениту кінофразу: посковзнувся, упав, отямився — гіпс! Бідному актору (задля сміху) кілька разів довелося падати на бруківку, повторюючи "Чорт забирай!". Руку він тоді не зламав, та ось рудимент, який називається куприк, цілком міг постраждати від таких падінь.

"Кожна людина за своє життя кілька разів падає на сідниці. І не тільки в дитинстві, — пояснює ортопед-травматолог, кандидат медичних наук Андрій Шевчук. — У більшості випадків біль минає за кілька тижнів, це стосується всіх вікових категорій — від дітей і до людей похилого віку. 

З гострою травмою куприка звертаються рідко. Це трапляється, коли справді є перелом куприка або перелом хребця зі зміщенням.

Якщо буде повторна травма, сильний забій, але без перелому, пацієнт не звертається по медичну допомогу, він упевнений, що все саме минеться. І справді, у 90% випадків так і є. Травма м'яких тканин, яка не потребує іммоболізації, минає за 2–
3 тижні. 

— Однак бувають випадки, коли біль не минає ні через кілька днів, ні через місяць. Це виснажує, бо дуже боляче сидіти: не можна ні працювати, ні навіть поїсти без болю. У голову лізуть різні думки: а що коли це не забиття, а якась пухлина дає про себе знати?

І найскладніше питання — до якого лікаря звернутися? Травмпункт приймає т.зв. свіжі травми, сімейний лікар теж не допоможе.

— Зазвичай лікаря починають шукати, якщо біль триває місяць і більше.

До нас часто направляють хворих із районних поліклінік. Так і має бути. Якщо призначене лікування не дає позитивного результату, тоді пацієнта направляють у високоспеціалізовану медустанову — в інститутську клініку. Бо далеко не всі травми можна лікувати в умовах міського стаціонару.

— Під час падіння насамперед травмуються м'які тканини. А що з куприком?

— Приблизно у 50% людей куприк загнутий наперед, — це наслідок перенесеної травми. Як правило, травму цю пацієнт отримав ще в дитинстві. Люди живуть собі спокійно й навіть не здогадуються про це, але якщо зробити рентгенограму, то вона покаже перелом-вивих куприка. Він не болить, не турбує. Якщо людина знову впала — виникає больовий синдром. Але при обстеженні ні рентгени, ні МРТ не покажуть, коли це сталося, — тепер чи давно. В діагнозі пишемо: перелом-вивих куприка, кокцигодинія. І починаємо лікування.

Хочу підкреслити: практично, в кожного другого куприк має певну деформацію, але це не хвороба.

— У такому разі, не варто панікувати, коли під час обстеження це виявиться. А в яких випадках куприк починає турбувати так, що без лікування не обійтися? 

— Якщо куприк загнутий, але немає високої рухливості, він не болить. Людина живе з цим роками, пристосувалася. Але проїхалася в маршрутці вибоїстою дорогою чи покаталася на велосипеді — заболіло. Повторна мікротравматизація, накладена на попередні травми, викликає посилення больового синдрому. Те ж саме падіння в людини з не ушкодженим раніше куприком мине через 2–3 тижні. Але якщо травми повторні — доведеться звертатися по медичну допомогу.

— Куприк під час падіння зламати легко. А як лікується цей перелом? 

— Певна річ, гіпсову пов'язку при такій травмі не використаєш. Стандартне лікування куприка — це насамперед обмеження сидіння. Просимо пацієнта про це завжди пам'ятати. Крім того, призначаються відповідні лікарські препарати.

— А блокаду призначають, якщо біль дуже дошкуляє?

— У районних лікарнях блокади не роблять. Для більшості лікарів, які працюють у травматології, це терра інкогніта. Таке лікування можливе у спеціалізованих клініках. 

— Цей біль можна з якимсь іншим сплутати? Може, причина — не куприк, а інші органи й тканини, розміщені по сусідству?

— Біль, пов'язаний із травмою куприка, неможливо сплутати з іншим. Якщо пацієнта покласти на кушетку, натиснути в ділянку куприка, — це викликає локальний біль. Досить легенько натиснути пальцем — і відразу різке "ой!".

Тому, коли хворий скаржиться, що в нього все болить, віддає в поперек, у ногу або в статеві органи, — то там інша причина, куприк не винен. Якщо натискаєш на куприк, а різкого болю немає, треба йти до інших спеціалістів, щоб знайти причину нездужання. 

— Скільки потрібно лікуватися, щоб минули біль і неприємні відчуття?

— Це вкрай неприємна патологія, у плані прогнозів. Деякі пацієнти лікуються не роками, а десятиліттями. Така це травма. Якщо є перелом руки — зафіксували, вона зрослася, все нормально. З куприком інша ситуація. До нього кріпляться м'язи тазового дна, сама собою це система динамічна. Тому повторна, навіть невелика травма викликає загострення больового синдрому.

Курс лікування гострої травми — два тижні. Якщо не допомогло, призначають додаткові уколи, через місяць ситуація має стабілізуватися. Хоча можуть турбувати залишкові болі, пов'язані переважно з великими навантаженнями — тривале сидіння, пробіжка тощо.

— Зайва вага погіршує ситуацію чи, навпаки, — гарантує м'яку посадку?

— Так, зайва вага — це фактор ризику виникнення перелому, та водночас і чудовий амортизатор. Певно, худі люди частіше до нас звертаються: коли куприк поверхневий, його простіше поламати, ніж тоді, коли він захищений великими сідницями.

Куприк — рудимент хвоста. За великим рахунком, він не виконує якихось особливих функцій. Але після травми може створити великі прикрощі. Якщо больовий синдром мучить пацієнта тривалий час, куприк можна видалити хірургічним шляхом". 

Хто допоможе повернути здоров'я

Може, у тому, що в нас так багато людей травмується на вулицях, не зима винна, а розруха та безкарність, що панують у комунальних службах, які зобов'язані прибирати дороги, двори й тротуари? За минулий рік ще не порахували всіх, хто покалічився через ожеледицю. А в 2017-му по медичну допомогу звернулося понад 100 тис. людей, які отримали зимові травми. Багато їх продовжують лікування й досі: адже травми бувають різні, успішний результат лікування залежить від багатьох чинників.

"Найважче піддаються лікуванню давні травми. Дуже важливо не тільки вчасно звернутися до лікарів, а й ретельно виконувати всі рекомендації, не переривати лікування, — радить директор Інституту травматології та ортопедії НАМН України, академік НАМН Георгій Гайко. — Надавши допомогу у травмпункті, там мають дати рекомендації, пояснити, що робити можна, що заборонено, скільки часу знадобиться для лікування або зрощення перелому. І якщо лікар сказав, що два тижні або місяць треба берегтися, не навантажувати травмовану ногу чи спину, так і треба робити. А хворий, тільки-но полегшало, вже через тиждень пішов у своїх справах. Порушують режим лікування, рано знімають пов'язки, щойно біль ущух, уже не ходять на процедури, не приймають ліків, швидше хочуть забути про травму та жити з тими самими навантаженнями, що й до неї.

Ще одна причина: отримавши травму, люди не звертаються в лікарню, займаються самолікуванням. Особливо часто це буває при розтягненні зв'язок гомілковостопного суглоба, забиттях плечового, колінного суглоба. А через 3–4 тижні, коли біль посилюється, виникають проблеми з рухами руки або ноги, починають шукати лікаря.

Бувають випадки, коли під час обстеження випадково виявляють "старі" переломи. Чим більше часу минуло від дня травми, тим складнішим і тривалішим буде лікування. До речі, такою неуважністю до свого здоров'я грішать не тільки пацієнти, а й медики. Днями прийшов на обстеження наш колега, який більше двох тижнів ходив на роботу з переломом малої гомілкової кістки. 

— З якими травмами можна звертатися до спеціалістів інститутської клініки?

— Ми обстежуємо, консультуємо та лікуємо після всіх видів травм. Особлива увага — тим категоріям хворих, у яких неправильно зрослися переломи, є порушення функцій, сильний больовий синдром. 

Травми вміли лікувати ще за часів Гіппократа, але як окрема медична спеціальність ортопедія сформувалася у XVIII столітті. Наш інститут, що веде свою історію від 1919 року, завжди працював з ортопедичними патологіями, травмами опорно-рухового апарату. Багатолітній досвід наукової та практичної діяльності дозволяє зробити висновок, що головні причини зниження якості життя пацієнтів, їхньої інвалідизації — несвоєчасне звернення по медичну допомогу після травми і ускладнення, які виникають при неправильному зростанні переломів. Особливо часто такі проблеми з'являються тоді, коли ортопедичними хворими займаються не профільні фахівці. Кісткова система — це сфера компетенції ортопедів-травматологів. 

В Україні багато десятиліть діяла струнка система ортопедо-травматичної допомоги. Після травмпункту хворий звертався по консультацію до лікаря-ортопеда поліклініки, за необхідності проходив лікування в ортопедо-травматичному відділенні стаціонару. Але ситуація змінилася. В ході нескінченних реорганізацій зникають спеціалізовані відділення, у тому числі й ортопедичні. До того ж є дефіцит кадрів, — кваліфіковані ортопеди-травматологи скоро будуть на вагу золота". 

"Дзеркало тижня", № 6
Ольга Скрипник
17.02.2019

https://dt.ua/interview/zimopad-302924_.html

 

Розмістив: прес-служба від 26.02.2019





  

 

GoodWeb